Поиск
  • Соловей Виктория

Як так сталося? Чому Сент Міклош?

Як так сталося , що Сент Міклош?

Я вірю у невипадкові зустрічі. Такою стала особисто для мене зустріч з Йосипом Бартошем.

Я нічого не знала про замок і просто , як зачарована слухала історію про кохання Ілони Зріні.

Далі – факт про те, що замок стояв занедбаний та засипаний сміттям багато років, поки не зявився Йосип Бартош і буквально власноруч зі своєю дружиною заходився розгрібати завали… Навіщо це йому? Як воно, жити сім років у замку, що продувається всіма вітрами?

Що відчуваєш, коли крутять коло скроні, мовляв, дивак … А як це знайти слова для “власть імущих”, щоб пояснити свої наміри… Багато викликів… Якої сили духу людиною треба бути, думала собі я, стоячи біля Замку під трьохсотрічною липою. Як вибирати життєвий шлях і мету? Що таке служіння, смирення, терпіння? Можливо, Замок мене покликав. Я зрозуміла, дивлячись на свій букет у вікні замку, що квітам тут місце, що вони органічні тут, що троянда-емблема кохання… усвідомила-і написала”Шановний Йосип!...” Далі ви знаєте.

Чим саме запам'ятався кожен з фестивалів, що вже відбулися?

Перший запамятвся яскравим відчуттям, що ЦЕ працює. Двері відкриваються, мета досягається, простір допомагає. У підтримці та відкритості Йосипа Батроша не було і миті сумнівів. Довіра цілковита. Повертаючись до питання, чому саме Сент Міклош? Де ще вам відкриють всі двері і на всі прохання відповідатимуть-ТАК! Коли ще Тетяна Костюкова (власник «Камелія») приме у себе в кабінеті і так просто скаже: 30 000 троянд ? Добре , будуть, даємо.Привезти? На Західну? Добре! Привеземо! Що треба? Нічого, Творіть!!!

Як так сталося, що на перший день фестивалю приїхали з десяток телеканалів робити репортажі!?

А ще була велетенська, колосальна злива!!! Містичним чином саме у цей момент йшов виступ Львівського вуличного театру “Воскресіння” Факели, вогонь, автентична українська музика і музика стихїї. Потрясіння…

Із флористичних робіт особисто мені запамяталась інсталяція команди Наташі Карась , Без перебільшення , “прокинувся знаменитим” Михайло Чудновець . В той перший рік ми , як оргкомитет АУФ , усвідомили, що организація дійсно працює і дійсно потрібна.

Другий фестиваль став новим випробуванням на міцність. Камелія мала свої грандіозні проекти і на цей раз відмовила у квітах. Але, певно, добрих ангелів є у цьому світі, ми натрапляємо на Наталку Дорошенко, голову громадського обєднання Україна-це Ти. Наталка сприяє тому, що фестиваль знову з трояндами , і не просто аби-якими, а найвищої якості!

Масштабність мислення команди з Дніпра під керівництвом Чудновця виплескує з формату “Положення” і команда започатковує грандіозну задумку під назвою “Тіні майбутнього саду”

Третій фестиваль відбувся попри , а не завдяки. До останнього моменту не було впевненості, що ми з квітами! Але , коли величезне червонотрояндове серце зайняло своє місце на башті, коли тіні майбутнього саду стали чіткими формами і замок увінчався флористичною короною… О! Це був тріумф! Далі-більше! До Замку завітала аристократична пара дінастії Габсбугргів з доброчинною міссією. Звичайно, квіткові інсталяціі були ідеальним доповненням відвідин. Коні, середньовічний одяг, залп гармати! Так ! Масштаб зростає!

Незважаючи на все, чому четвертий? Навіщо це мені?

Незважаючи? В тому то і справа, що , навпаки, зважаючи на відповідальність.

Чому особисто я її відчуваю?

Минулого року несподівано для мене і не по сценарію ( сценарій так далеко не зайшов) на гала вечері біля величезного багаття, навіть ватри, мені було дано деревяний меч і повноваження посвячувати присутніх в Орден Троянди. Ця, здавалося б, несерйозна іграшкова церемонія стала для мене новим рівнем розуміння духовності спільноти. Я обняла більше 100 людей ! Флористів,дітей флористів, чоловіків флористів! Тільки ми знаємо, що стоїть за лаштунками нашої справи.

Для мене важливо підтримувати високість духу нашої професії, важливо надихати колег близькістю до природи, благородних людей з високою метою, важливо високо тримати планку творчості. Я горда ходити-їздити Україною і бачити класні флористичні майстерні, розглядати в інстаграмі букети та флористичні оформлення своїх колег. І знати, що це і наших рук справа. Як би ми не ділили флористику на комерційу і творчу чи будь-яку, я впевнена в одній непорушній істині: люди жадають справжнього і ми знаємо яке воно на смак і чого варте.

Тоді, біля вогнища або і раніше , флористи відчули Сент Міклош своїм місцем сили, Я вже подекуди чула … “у нас в Сент Міклоші”. Це дорогого варте. А починаючи з зими ,тривожні запитання: “ Ну як, в цьому році фестиваль буде?” Так !





Фестивалю флористики “Кохання в Сент Міклош” – бути!

Просмотров: 0